РОЛЬ МАСОВИХ КОМУНІКАЦІЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний та прикладний аналіз ролі масових комунікацій у процесі формування міжнародного іміджу держави в умовах глобальної інформаційної взаємозалежності та гібридних викликів. На основі узагальнення підходів теорії «мʼякої сили», публічної дипломатії, фреймінгу та інституційних концепцій комунікаційної політики обґрунтовано, що медіапростір перетворився на ключовий ресурс зовнішньополітичного впливу та репутаційної стійкості держав. Проаналізовано нормативно-правові засади регулювання масових комунікацій в Україні, виявлено концептуальні обмеження чинного законодавчого визначення масової інформації у контексті сучасних медійних практик. Розкрито функціональну роль традиційних міжнародних медіа як архітекторів національного іміджу, а також охарактеризовано порівняльні моделі іміджевих комунікацій США, Великої Британії, Німеччини, Південної Кореї та України. Особливої уваги надано специфіці української моделі кризової та посткризової комунікації в умовах повномасштабної війни та формуванню транснаціональних мереж солідарності. Виокремлено чинники ефективності комунікаційних стратегій держав: узгодженість національного наративу, інституційна спроможність публічної дипломатії, довіра до офіційних джерел, здатність до оперативної реакції на інформаційні виклики, інтеграція культурного, політичного й економічного контенту, системний аналіз репутаційних ризиків. Сформульовано напрямки дальших досліджень, пов’язані з розробленням емпіричних індикаторів оцінювання ефективності іміджевих комунікацій, удосконаленням правового регулювання та міждисциплінарним вивченням взаємодії масових комунікацій, культурної політики й інформаційної безпеки.