ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ: ПРАВОВИЙ ТА ІНСТИТУЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті досліджено особливості державного регулювання інформаційної безпеки в умовах інтенсивної цифровізації суспільства та зростання масштабів інформаційних загроз, що супроводжують процеси цифрової трансформації державного управління і суспільних відносин. Розкрито сутність інформаційної безпеки як важливого складника національної безпеки держави та визначено її роль у системі публічного управління в контексті забезпечення стабільності суспільного розвитку, захисту національних інтересів, підтримання інформаційного суверенітету держави та мінімізації ризиків деструктивного інформаційного впливу. Установлено, що сучасні процеси цифровізації, поряд із розширенням можливостей використання інформаційно-комунікаційних технологій, формують нові виклики, пов’язані із кіберзагрозами, інформаційними маніпуляціями, поширенням дезінформації, втручанням у функціонування державних інформаційних систем та порушенням безпеки персональних даних. Особливої уваги надано аналізу правових та інституційних аспектів формування та реалізації державної політики у сфері захисту інформаційного простору. Визначено, що сучасна система державного регулювання інформаційної безпеки потребує комплексного нормативно-правового забезпечення, здатного оперативно реагувати на динамічні зміни цифрового середовища та адаптуватися до нових викликів і ризиків. Проаналізовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки, охарактеризовано основні законодавчі акти та стратегічні документи, що регулюють діяльність у сфері інформаційної та кібербезпеки, а також визначено ключові напрями їх удосконалення в умовах розвитку цифрових технологій та інтеграції України до європейського правового простору. Обґрунтовано, що ефективне державне регулювання інформаційної безпеки можливе лише за умов комплексного поєднання правових норм, інституційних механізмів та сучасних технологічних інструментів. Доведено, що забезпечення стійкості інформаційного середовища держави вимагає не лише модернізації законодавчої бази, а й посилення інституційної спроможності органів публічного управління, розвитку кадрового потенціалу, підвищення рівня цифрової компетентності та формування ефективної системи стратегічного управління інформаційною безпекою. Зроблено висновок про потребу дальшого вдосконалення правового регулювання, зміцнення інституційної спроможності органів публічного управління та формування стійкої системи захисту інформаційного простору держави в умовах глобальних цифрових трансформацій і зростання масштабів сучасних інформаційних викликів.