СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ВЕТЕРАНІВ ТА ІМПЕРАТИВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

У статті досліджено механізми державного управління соціальною адаптацією та реінтеграцією ветеранів російсько-української війни в умовах дії правового режиму воєнного стану та підготовки до повоєнного відновлення України. На основі аналізу понятійно-категоріального апарату, чинної нормативно-правової бази (законів про статус ветеранів, соціальний і правовий захист військовослужбовців, пенсійне забезпечення, реабілітацію осіб з інвалідністю, національний спротив, воєнний стан), стратегічних документів та адміністративних даних окреслено сучасну архітектуру ветеранської політики. Показано, що вона набуває рис проактивної, функціонально-реінтеграційної моделі, але зберігає високий рівень фрагментації, нормативного дублювання, ресурсних обмежень і нестачі операційних механізмів, зокрема у сферах психічного здоров’я, професійної реінтеграції та локальної інфраструктури підтримки. Особливої уваги надано багаторівневій системі управління (центральний –регіональний – локальний рівні), функціонуванню Єдиного державного реєстру ветеранів, мережі фахівців супроводу та інструментам медичної, соціальної, освітньої й економічної підтримки. Обґрунтовано потребу кодифікації ветеранського законодавства через ухвалення Кодексу соціального захисту ветеранів, формування інституційно єдиної управлінської вертикалі на базі Міністерства у справах ветеранів, запровадження кейс-менеджменту, розбудови сектору психічного здоров’я, посилення ролі територіальних громад і впровадження проєктно-цільового бюджетування з чіткими KPI. Зроблено висновок, що перехід до інституційно зрілої, цифрово інтегрованої та економічно стійкої моделі ветеранської політики є ключовою передумовою успішної реінтеграції ветеранів у повноцінне суспільне життя та забезпечення національної стійкості в довгостроковій перспективі.