ВПЛИВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ НА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В БЕЗПЕКОВИХ ВИМІРАХ

Анотація

У статті досліджено трансформацію цифрової державності України в умовах повномасштабної війни крізь призму міжнародних відносин, державного управління та національної безпеки. Доведено, що після 24 лютого 2022 року цифровізація перестала бути лише інструментом адміністративної зручності й стала критичним елементом державної спроможності, інституційної неперервності та безпекової резильєнтності. На підставі аналізу українського законодавства, офіційних урядових матеріалів, документів ЄС, звітів міжнародних організацій та фахової академічної літератури обґрунтовано, що українська модель цифрової трансформації у воєнний період базується на поєднанні трьох функціональних контурів: сервісного, інфраструктурно-реєстрового та кібербезпекового. У сервісному контурі показано, що масштабування екосистеми Дія та запуск нових воєнних і відновлювальних сервісів – для ВПО, власників пошкодженого житла, ветеранів, сімей військовослужбовців і громадян, які користуються міжнародними механізмами фіксації збитків, – забезпечили зменшення транзакційних витрат, швидкість рішень і підвищення доступності держави в кризовому середовищі. В інфраструктурно-реєстровому контурі виявлено вирішальну роль законодавства про публічні електронні реєстри, хмарні послуги, електронну ідентифікацію та довірчі послуги, а також хмарної міграції критичних державних даних до дата-центрів у ЄС і США, що знизило ризики фізичного знищення, втрати доступності та руйнування державних даних унаслідок кінетичних ударів. У безпековому контурі встановлено, що російська кіберкампанія проти України еволюціонувала від переважно деструктивних атак 2022 року до складніших шпигунських, фішингових, supply-chain та багатовекторних операцій 2023–2025 років; відповідно, кіберзахист трансформувався в багаторівневу систему співпраці держави, приватного сектору та міжнародних партнерів. Окремо проаналізовано євроінтеграційний вимір цифровізації: асоціацію України до Digital Europe Programme, наближення до eIDAS та eIDAS 2.0, імплементацію підходів NIS/NIS2, розвиток проєктів DT4UA та EU4DigitalUA, а також політичне рішення 2025 року про включення України до роумінгової зони ЄС із 2026 року. Обґрунтовано, що цифровізація в умовах війни стала формою стратегічної адаптації державного управління, а її дальший розвиток має відбуватися як безпекова політика, а не лише як адміністративна інновація. Стаття доводить потребу переходу від «цифровізації послуг» до «цифрової державної спроможності», де сумісність із acquis ЄС, стійкість телеком-інфраструктури, реєстрова цілісність, кіберзахист, інклюзивність і захист даних є взаємопов’язаними складниками одного управлінського проєкту.