УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ В ОРГАНАХ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНОГО ВРЯДУВАННЯ

Анотація

У статті досліджено особливості управління змінами в органах публічної влади в умовах сучасних суспільних трансформацій та їх вплив на якість життя населення в контексті людиноцентричного врядування. Актуальність теми зумовлено потребою підвищення ефективності публічного управління в умовах цифровізації, децентралізації, воєнних викликів, зростання суспільних очікувань та потреби у формуванні стійких інституцій, здатних забезпечувати якісні публічні послуги й високий рівень суспільної довіри. Установлено, що традиційна бюрократична модель управління втрачає адаптивність до сучасних викликів, що зумовлює потребу переходу до сервісно-орієнтованої та людиноцентричної моделі врядування. Метою статті є дослідження ключових напрямів управління змінами в органах публічної влади та визначення їх впливу на якість життя населення в умовах реалізації людиноцентричного врядування. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-функціональний, порівняльний, інституційний та аналітичний методи, що дозволили комплексно оцінити сучасні трансформаційні процеси у сфері публічного управління. У результаті дослідження обґрунтовано, що ефективне управління змінами не обмежується впровадженням окремих реформ чи цифрових інструментів, а передбачає комплексну інституційну трансформацію, яка охоплює стратегічне управління, професійне лідерство, розвиток організаційної культури, кадрову політику, цифровізацію, громадську участь та результат-орієнтовані механізми оцінювання. Особливої уваги надано проблемі формалізації реформ, коли стратегічні документи, механізми участі та цифрові інструменти існують переважно на нормативному рівні,проте не забезпечують реального управлінського ефекту. Наукова новизна нашого дослідження полягає в обґрунтуванні взаємозв’язку між ефективністю управління змінами в публічному управлінні та підвищенням якості життя населення через призму людиноцентричного врядування, а також у визначенні ключових інституційних чинників, що забезпечують результативність трансформаційних процесів у системі органів публічної влади.