ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ СПРОМОЖНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У 2021-2025 РОКАХ: ТЕНДЕНЦІЇ, СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ТА НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження тенденцій трансформації фінансової спроможності територіальних громад України в 2021–2025 роках в умовах воєнного стану, структурних соціально-економічних змін та посилення міжтериторіальної диференціації розвитку. Обґрунтовано, що повномасштабна війна суттєво змінила механізми формування фінансової бази місцевого самоврядування, структуру доходів місцевих бюджетів, характер міжбюджетних відносин і можливості громад щодо забезпечення власної фінансової стійкості. Доведено, що сучасна модель фінансового розвитку територіальних громад формується під одночасним впливом безпекових ризиків, релокації бізнесу, внутрішньої міграції населення, змін у структурі зайнятості, трансформації локальної економіки та зростання видатків на підтримання критичної інфраструктури й базових публічних послуг. На основі порівняльного аналізу динаміки фінансової спроможності територіальних громад за категоріями «високий», «оптимальний», «задовільний», «низький» і «критичний» встановлено формування поляризованої моделі місцевого розвитку, що характеризується одночасним зростанням частки фінансово спроможних громад і збереженням значного сегмента фінансово вразливих територій. Виявлено, що найбільш стійку динаміку демонструють громади з диверсифікованою економічною структурою, розвиненим підприємницьким середовищем, вигідним логістичним розташуванням, активним залученням релокованого бізнесу та вищим рівнем управлінської адаптивності. Натомість громади з обмеженою економічною базою, демографічним скороченням, високою залежністю від трансфертів і безпосереднім впливом воєнних дій характеризуються підвищеним рівнем фінансових ризиків та обмеженою здатністю до самостійного відновлення. Установлено, що в умовах війни фінансова спроможність територіальних громад дедалі більше визначається не лише обсягом доходів місцевих бюджетів, а й здатністю органів місцевого самоврядування забезпечувати адаптивність управлінських рішень, підтримувати функціонування критичної інфраструктури, оперативно реагувати на кризові виклики та зберігати базову сервісну спроможність громади. Доведено, що посилення міжтериторіальної нерівності створює ризики поглиблення просторової соціально-економічної асиметрії, послаблення інституційної стійкості окремих громад і зростання залежності місцевого розвитку від державної фінансової підтримки.