МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ КАДРІВ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз механізмів державного управління, спрямованих на розвиток психологічної стійкості (резильєнтності) кадрів публічних службовців в екстремальних умовах повномасштабної російсько-української війни. Актуальність дослідження зумовлено критичним зростанням психоемоційного навантаження на представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що безпосередньо впливає на якість ухвалення управлінських рішень та стабільність функціонування державних та муніципальних інституцій у кризовий період. Автори обґрунтовують, що в умовах воєнного стану традиційні підходи до кадрового менеджменту в публічному секторі потребують трансформації вбік людиноцентричності та впровадження інструментів психологічної підтримки. Досліджено нормативно-правові, організаційні, економічні та соціально-психологічні механізми, що формують систему забезпечення професійної життєстійкості службовців. Особлива увага надається аналізу зарубіжного досвіду управління стресостійкістю персоналу в зонах конфлікту та можливостям його адаптації до українських реалій. У статті визначено ключові чинники деструктивного впливу на ментальне здоров’я посадовців: безпекові ризики, робота в режимі «24/7», етичні дилеми та синдром втоми від співчуття. Доведено, що ефективний механізм державного управління має базуватися на інтегрованому підході, що поєднує інституційне забезпечення (створення спеціалізованих служб психологічного супроводу), освітній компонент (тренінги з розвитку навичок саморегуляції) та цифровізацію (використання мобільних застосунків для моніторингу психологічного стану). На основі проведеного дослідження сформульовано практичні рекомендації щодо вдосконалення державної політики у сфері публічної служби. Запропоновано впровадження обов’язкових стандартів психологічної безпеки на робочому місці та розширення соціальних гарантій для службовців, які виконують обов’язки в прифронтових територіях. Висновки статті наголошують, що інвестиції в психологічний капітал публічних службовців є стратегічною умовою збереження національної стійкості та ефективного повоєнного відновлення України. Державне управління розвитком резильєнтності розглядається не лише як засіб профілактики вигорання, а як фундамент формування нової культури публічного управління, здатної протистояти гібридним загрозам сучасності.