ТРАНСФОРМАЦІЇ ЄС І ЗАГРОЗИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА МЕХАНІЗМ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу трансформацій Європейського Союзу під впливом війни росії проти України та з’ясуванню того, як міграційні, економічні, енергетичні й суміжні ризики змінюють не лише внутрішню архітектуру ЄС, а й сам механізм євроінтеграції України. Актуальність теми зумовлено тим, що після 2022 року політика розширення ЄС перестала бути лише технічною процедурою правового наближення та дедалі більше постає як інструмент геополітичної стабілізації, безпекового стримування, економічної стійкості й відбудови. У статті доведено, що російська агресія викликала багатовимірну інституційну реакцію ЄС: посилення безпеково-оборонного складника, розширення санкційної та фінансової політики, формування нових інструментів економічної безпеки, прискорення енергетичної диверсифікації, а також перегляд міграційної політики через застосування тимчасового захисту до мільйонів українців. На цій основі розкрито, що механізм євроінтеграції України в умовах війни є не стільки лінійним процесом приєднання, скільки гібридною моделлю, що поєднує класичну умовність, секторальну інтеграцію до окремих політик ЄС, відбудовчо-фінансову умовність, безпекове зближення та інтенсивну інституційну адаптацію Української держави. Методологічно дослідження спирається на інституційний аналіз, порівняльно-політичний підхід, аналіз політик та документальний аналіз офіційних матеріалів ЄС, України й міжнародних організацій. У центрі уваги – шість пов’язаних блоків: трансформації інституцій ЄС під впливом війни; міграційні виклики та реакція ЄС; економічні загрози й санкційна політика; енергетична безпека; особливості механізмів євроінтеграції України під час війни; рекомендації для політики. Наукова новизна роботи полягає в інтеграції двох, часто ізольованих, перспектив – міжнародно-політичної та державноуправлінської. З одного боку, у статті показано, як війна сприяла геополітизації ЄС і розширення; з іншого – як ця геополітизація вимагає нової якості публічного адміністрування в Україні: від міжвідомчої координації переговорів до аудиту, антикорупційних механізмів, кадрового забезпечення, пріоритезації acquis і поєднання відбудови з правовою адаптацією. Практичне значення статті полягає у формуванні системних рекомендацій для інституцій ЄС та органів державної влади України щодо прискорення кластерного відкриття переговорів, інституціоналізації поетапної інтеграції, пом’якшення міграційної та економічної втоми в ЄС і підвищення адміністративної спроможності України до членства.