РЕСПОНСИВНІСТЬ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ПРИНЦИП ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Анотація

У статті йдеться про респонсивність як визначальний принцип публічного управління в сучасних умовах державотворення в Україні. Актуалізується потреба дослідження респонсивності як методологічного інструменту аналізу сучасної публічноуправлінської діяльності. Респонсивність визначається як сприйнятливість до думок, скарг та пропозицій користувачів управлінських послуг, шляхом унесення та впровадження змін в організаційну структуру, культуру та модель надання управлінських послуг. Респонсивність – це також здатність інституційної системи управління оперативно реагувати на виклики соціального середовища, на вимоги внутрішніх та зовнішніх впливових акторів політики. Доведено, що демократизація всіх процесів суспільного життя визначальним чином залежить від дієвості діалогу держави і суспільства, що конкретизується найперше як взаємини людини і влади. Тут найгостріше виявляється питання, чи чує влада і якою мірою голос народу. Визначаються окремі особливості респонсивності системи публічного управління в Україні у вигляді сукупності протиріч та проблем суспільного розвитку. Акцентовано увагу на тому, що забезпечення принципу респонсивності вимагає гармонізації внутрішніх реформ із світовими та європейськими подіями й урахування сучасних глобальних трендів. Проведений аналіз дає змогу дійти висновку про те, що респонсивне управління створює резервуар доброзичливості, який формується завдяки підтримці, і цей резервуар полегшує ухвалення складних, а іноді й непередбачуваних рішень. Резервуар доброзичливості створює простір для відповідального ухвалення рішень та побудови конструктивної співпраці на різних рівнях управління, оскільки громадяни, які задоволені роботою політичної системи, більш схильні погоджуватися з тим, що уряду іноді доводиться ухвалювати рішення на основі довгострокової відповідальності, а не короткострокового реагування.