НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА ТА УМОВИ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУБ’ЄКТІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ

Анотація

У статті послідовно доводиться факт прямої залежності національної безпеки держави Україна від стану енергозабезпечення суб’єктів її національної економіки та запропоновано їх інтерпретацію у вигляді моделі типової ресурсно-економічної ланки, якою певний перелік ресурсів (уключаючи енергетичні) трансформується в корисні для суспільства результати. При цьому коефіцієнт трансформації типової ланки є відношенням вартості всіх використаних нею ресурсів до вартості генерованих і корисних для суспільства результатів. На цій основі обґрунтовано потреби й умови необхідних змін в інтелектуально-ментальному стані відповідальних за сферу енергетики органів і персоналу вітчизняної системи публічного управління та адміністрування, людських ресурсів множини підприємств-постачальників і підприємств-споживачів енергії, а також усього населення України, оскільки для всіх названих категорій сьогодні є характерними «рудименти радянського мислення», спричинені тривалим перебуванням людських ресурсів під впливом ідеологем східної інституціональної Х-матриці (централізоване управління, комунітарна ідеологія і неринкова економіка), а також відсутність усвідомлення потреби кардинальних інтелектуально-ментальних змін, зумовлених потребами глобального енергетичного переходу людства до «зеленої економіки».

Доведено, що інтелектуально-ментальний перехід до нових цілей і завдань діяльності повинен пріоритетно відбутися в середовищі персоналу системи публічного управління та адміністрування з наступними кардинальними змінами в організації взаємин між множинами підприємств-постачальників і підприємств-споживачів енергії на основі ідеологем західної інституціональної Y-матриці (децентралізоване управління, індивідуальна ідеологія і ринкова економіка). Продемонстровано умови переходу підприємств до зменшення їх енергозалежності від зовнішніх ресурсів і джерел постачання з формуванням самозабезпечення енергією, для чого введено поняття коефіцієнта енергетичного самозабезпечення типової ланки як відношення вартості потрібних їй для належного функціонування енергетичних ресурсів до вартості енергоресурсів, генерованих у її внутрішньому середовищі.