СТАН УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

У статті проаналізовано проблеми функціонування закладів вищої освіти України та державний вплив на їхню діяльність. Розглянуто нормативно-правову базу, що регулює діяльність цих закладів, зокрема Закон України «Про вищу освіту», який є ключовим у формуванні освітньої політики. Також визначено органи державної влади, що формують та реалізують державну політику у сфері вищої освіти, серед яких Міністерство освіти і науки України та Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.

В Україні створено нормативно-правову базу функціонування системи вищої освіти, низка нормативно-правових актів регулює правові, організаційні та фінансові аспекти управління системою вищої освіти. Проте на сучасному етапі дії воєнного стану нормативно-правова база управління вищою освітою вимагає нового осмислення сутності освітянських послуг в умовах ринку, глобалізації та євроінтеграції, нових підходів до вирішення проблем функціонування сфери вищої освіти в умовах воєнного стану.

Аналіз стану управління вищою освітою виявив низку проблем, з якими зіштовхнулася система вищої освіти і які потребують негайного ухвалення управлінських рішень. Серед них: низький рівень фінансування освіти по залишковому принципу, руйнування освітньої інфраструктури та переміщення закладів освіти в безпечні регіони, відтік науково-педагогічного складу, здобувачів вищої освіти та потенційних абітурієнтів за кордон ,попри законодавче декларування, майже відсутня автономія закладів вищої освіти.

Окреслено напрямки дальших пошуків управлінських рішень на державному рівні у сфері вищої освіти в період дії воєнного стану: розвиток взаємодії держави, бізнесу, громадськості у сфері освіти і науки; підвищення якості на основі створення нових освітніх програм, підвищення ролі практичного складника підготовки із залученням підприємств бізнесових структур; підвищення престижності професії викладача вищої школи через збільшення розміру заробітної плати до конкурентного рівня, можливості участі викладачів у міжнародних програмах стажування за кордоном та підвищення рівня їхньої мобільності; стимулювання підвищення академічної доброчесності та унеможливлення корупційних ризиків; підвищення реального рівня автономії закладів вищої освіти, забезпечення нових підходів до їх фінансування, капіталізацію здобутків.