ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

Анотація

У статті висвітлено питання європейського та азійського досвіду розвитку урбанізованих територій. Метою статті є переосмислення взаємного впливу урбанізації і державної політики територіального розвитку, аналізу наявного досвіду її формування, інструментів публічного управління.

Розглянуто сучасні тренди урбанізації, переваги і проблеми, до яких вона призводить. Звернуто увагу на рушійні сили урбанізації, що включають екзогенні чинники, такі як демографічні зміни й економічні зміни, та ендогенні чинники, такі як розвиток інфраструктури, фінанси та просторове планування.

Автор аналізує нормативно-правові основи політики урбанізації в Європейському Союзі, виокремлює основні положення Європейської ініціативи розвитку міст та Проєкту Global Human Settlement Layer (GHSL).

Особливої уваги надано процесам урбанізації в країнах Азії.                        В азійських мегаполісах периферійні зони урбанізації вийшли за межі своїх попередніх масштабів і перекинулися на села та містечка. Зростання було доволі швидким упродовж останніх кількох десятиліть, викликаючи перетворення великих територій навколо міст із сільської місцевості в міста, що призводить до неконтрольованого розвиток міських регіонів, дефіциту житла та роботи. Урбанізація та зростання столичних регіонів в Азії, демонструючи деякі характеристики західної урбанізації, також має риси, унікальні для азійських країн.

Зроблено висновок, що використання зарубіжного досвіду на теренах України потребує відповідної адаптації, урахування національних та регіональних особливостей. При цьому слід дотримуватися Європейської хартії міст та ухваленого ООН переліку Цілей сталого розвитку, зокрема досягнення цілі 11 «Сталий розвиток міст і громад».